Logo 22
arrow_back

Ангальт-Цербстська

Незалежний сайт вчителів, учнів та батьків


Цербстська-1 Цербстська-3
Цербстська-2 Цербстська-4

А оце влада українського міста Одеси встановлює монумент відомій німецькій розпусниці. Це – Софія Августа Фредеріка Ангальт-Цербст-Дорнбурґ. У Російській імперії вона була відома як імператриця Єкатєріна Вторая.

Це вона ліквідувала Запорізьку Січ, запровадила в Україні кріпацтво та русифікацію України.

В українській народній пісні співається:

Ой, царице Катерино!
Що ж ти наробила?
Степ широкий, край веселий
Та й занапастила.

Тарас Шевченко

З поеми Сон

        А диво-цариця,
        Мов та чапля меж птахами,
        Скаче, бадьориться.
        Довгенько вдвох похожали,
        Мов сичі надуті
        Та щось нишком розмовляли — 
        Здалека не чути — 
        О отєчєстві, здається,
        Та нових петлицях,
        Та о муштрах ще новіших!..
        А потім цариця
        Сіла мовчки на дзиґлику.
        Дивлюсь, цар підходить
        До найстаршого... та в пику
        Його як затопить!..
        Облизався неборака;
        Та меншого в пузо — 
        Аж загуло!.. А той собі
        Ще меншого туза
        Межи плечі; той меншого,
        А менший малого,
        А той дрібних, а дрібнота
        Уже за порогом
        Як кинеться по улицях,
        Та й давай місити
        Недобитків православних,
        А ті голосити;
        Та верещать; та як ревнуть:
        «Гуля наш батюшка, гуля!
        Ура!.. ура!.. ура! а-а-а...»
        А він руку простягає,
        Мов світ увесь хоче
        Загарбати. Хто ж це такий?
        От собі й читаю,
        Що на скелі наковано:
        Первому — вторая
        Таке диво наставила.
        Тепер же я знаю:
        Це той первий, що розпинав
        Нашу Україну,
        А вторая доконала 
        Вдову сиротину.
        Кати! кати! людоїди!
        Наїлись обоє,
        Накралися; а що взяли
        На той світ з собою?
        Тяжко-тяжко мені стало,
        Так, мов я читаю
        Історію України.
      

Тарас Шевченко

З поеми Великий льох

        А я в Каневі родилась. 
        Ще й не говорила, 
        Мене мати ще сповиту 
        На руках носила, 
        Як їхала Катерина 
        В Канів по Дніпрові. 
        А ми з матір'ю сиділи 
        На горі в діброві. 
        Я плакала; я не знаю, 
        Чи їсти хотілось? 
        Чи, може, що в маленької 
        На той час боліло? 
        Мене мати забавляла, 
        На Дніпр поглядала; 
        І галеру золотую 
        Мені показала, 
        Мов будинок. А в галері 
        Князі, і всі сіли 
        Воєводи... і меж ними 
        Цариця сиділа. 
        Я глянула, усміхнулась... 
        Та й духу не стало! 
        Й мати вмерла, в одній ямі 
        Обох поховали! 
        От за що, мої сестриці, 
        Я тепер караюсь, 
        За що мене на митарство 
        Й досі не пускають. 
        Чи я знала, ще сповита, 
        Що тая цариця — 
        Лютий ворог України, 
        Голодна вовчиця!.. 
        Скажіте, сестриці? 
      
Тарас Шевченко

Останні зміни: 16 11 2019

поштаcentr22

вгору